| 2-е до коринтянРозділ 1 | 
| 1  | 
| 2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! | 
| 3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, | 
| 4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. | 
| 5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується. | 
| 6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми. | 
| 7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. | 
| 8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити. | 
| 9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, | 
| 10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він, | 
| 11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас. | 
| 12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас. | 
| 13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте, | 
| 14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса. | 
| 15  | 
| 16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили. | 
| 17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“ | 
| 18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“. | 
| 19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“. | 
| 20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас. | 
| 21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог, | 
| 22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа. | 
| 23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р, | 
| 24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою! | 
| 哥林多後書第1章 | 
| 1  | 
| 2  | 
| 3  | 
| 4 我們在一切患難中,他就安慰我們,叫我們能用神所賜的安慰去安慰那遭各樣患難的人。 | 
| 5 我們既多受基督的苦楚,就靠基督多得安慰。 | 
| 6 我們受患難呢,是為叫你們得安慰、得拯救,叫你們能忍受我們所受的那樣苦楚 | 
| 7 我們為你們所存的盼望是確定的,因為知道你們既是同受苦楚,也必同得安慰。 | 
| 8  | 
| 9 自己心裏也斷定是必死的,叫我們不靠自己,只靠叫死人復活的神。 | 
| 10 他曾救我們脫離那極大的死亡,現在仍要救我們,並且我們深信 | 
| 11 你們以祈禱幫助我們,好叫許多人為我們謝恩,就是為我們因許多人所得的恩。 | 
| 12  | 
| 13 我們現在寫給你們的話,並不外乎你們所念的,所認識的,我也相信 | 
| 14 正如你們已經有幾分認識我們,以我們為喜樂 | 
| 15  | 
| 16 也要從你們那裏經過,往馬其頓去,再從馬其頓回到你們那裏,叫你們給我送行往猶太去。 | 
| 17 我有此意,豈是輕率而定 | 
| 18 我指著信實的神說,我們向你們所傳的道,並沒有是而又非的。 | 
| 19 因為我和西拉並提摩太,在你們中間所傳神的兒子耶穌基督,總沒有是而又非的,在他只有一是。 | 
| 20 凡 | 
| 21 那在基督裏堅固我們和你們,並且膏了 | 
| 22 他又用印印了我們,並賜靈 | 
| 23  | 
| 24 我們並不是為 | 
| 2-е до коринтянРозділ 1 | 哥林多後書第1章 | 
| 1  | 1  | 
| 2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! | 2  | 
| 3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, | 3  | 
| 4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. | 4 我們在一切患難中,他就安慰我們,叫我們能用神所賜的安慰去安慰那遭各樣患難的人。 | 
| 5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується. | 5 我們既多受基督的苦楚,就靠基督多得安慰。 | 
| 6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми. | 6 我們受患難呢,是為叫你們得安慰、得拯救,叫你們能忍受我們所受的那樣苦楚 | 
| 7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. | 7 我們為你們所存的盼望是確定的,因為知道你們既是同受苦楚,也必同得安慰。 | 
| 8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити. | 8  | 
| 9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, | 9 自己心裏也斷定是必死的,叫我們不靠自己,只靠叫死人復活的神。 | 
| 10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він, | 10 他曾救我們脫離那極大的死亡,現在仍要救我們,並且我們深信 | 
| 11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас. | 11 你們以祈禱幫助我們,好叫許多人為我們謝恩,就是為我們因許多人所得的恩。 | 
| 12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас. | 12  | 
| 13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте, | 13 我們現在寫給你們的話,並不外乎你們所念的,所認識的,我也相信 | 
| 14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса. | 14 正如你們已經有幾分認識我們,以我們為喜樂 | 
| 15  | 15  | 
| 16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили. | 16 也要從你們那裏經過,往馬其頓去,再從馬其頓回到你們那裏,叫你們給我送行往猶太去。 | 
| 17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“ | 17 我有此意,豈是輕率而定 | 
| 18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“. | 18 我指著信實的神說,我們向你們所傳的道,並沒有是而又非的。 | 
| 19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“. | 19 因為我和西拉並提摩太,在你們中間所傳神的兒子耶穌基督,總沒有是而又非的,在他只有一是。 | 
| 20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас. | 20 凡 | 
| 21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог, | 21 那在基督裏堅固我們和你們,並且膏了 | 
| 22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа. | 22 他又用印印了我們,並賜靈 | 
| 23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р, | 23  | 
| 24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою! | 24 我們並不是為 |